Серце віддаю
дітям
Вчитель... Слово
прийшло
Ще з біблійних
віків.
Шлях учительський
гіркий, тернистий.
Та, обравши
його,
Ти працюй і
твори,
Як великий Василь
Сухомлинський.
Може, це вже минуле,
Історії час,
Із сторінок далеких,
неблизьких.
Вчителю, якщо хочеш
Когось научать —
Будь людиною, як
Сухомлинський.
Він, як ми, теж
черпав,
У великих
навчавсь,
Чи в Шевченка, а чи в
Українки.
Якщо маєш покликання
—
Вчителем
стань
І працюй, як і він,
Сухомлинський.
Серце дітям
віддай,
Душу їм
розділи
На маленькі, дрібненькі
частинки.
Якщо ти педагог,
Й так велів тобі Бог,
Прочитай, що писав
Сухомлинський.
Кожен раз, коли
Знову заходжу у клас,
Бачу погляд дитячий,
іскристий,
Частку серця й
душі
Залишаю для
них,
Мій наставнику, мій
Сухомлинський.
Потрібно знати дитину, знати її
силу
і слабкості, розуміти її думки, переживання,
бережно доторкатися до її серця.
В.О.Сухомлинський
|
1
|
|
Загальні
відомості
|
|
про
вчителя
|
Готра
____________________________
Євгенія
_____________________________
Ім’я
Степанівна
_____________________________
По
батькові
10.05. 1969
р.
1.
_____________________________
Дата
народження
Неповна вища, Бериславське педагогічне училище, 1988
р.
2.
_______________________________________________________________
Освіта, назва
навчального закладу, рік закінчення,
вчитель початкових класів та
старший піонервожатий
3
.
_________________________________________________________________________________
кваліфікація за
дипломом
Вчитель
початкових класів,
09.09.2004р.
4.
_______________________________________________________________
Посада, дата
призначення
Спеціаліст, старший вчитель, 2008
р.
5
.
_______________________________________________________________
Кваліфікаційна категорія, звання,
дата присвоєння
1988рік, у Нововасилівській ЗОШ з
2004р.
6.
Рік початку педагогічної
діяльності, з якого року працює у
даному навчальному закладі
початкові
класи
Проблема
школи
КОМПЕТЕНТНІСНО – ОРІЄНТОВАНИЙ
ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ
ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНО –
СПРОМОЖНОЇ
ОСОБИСТОСТІ
Проблема, над якою працює
вчитель
АКТУАЛІЗАЦІЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО
ПІДХОДУ ДО АКТИВНОЇ
ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ
ШКОЛЯРІВ ЯК
ОДИН ІЗ ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ
УСПІШНОЇ ОСОБИСТОСТІ
Робота
над проблемою :
Однією з фундаментальних проблем
розвитку учня, що досліджував В. Сухомлинський, є формування загальнонавчальних
умінь у рамках концепції розумового розвитку.
Компонент цього розвитку - набуття
знань, умінь та навичок, розвиток творчих здібностей учнів, формування
пізнавального інтерес/до навчальної діяльності і на основі цього подальше
збагачення науковими знаннями та подальше використання їх на
практиці.
Вчений - педагог зазначав, що вміння
навчити дитину вчитися можна порівняти з найтоншим інструментом, який має п'ять різців: уміння
спостерігати явища навколишнього світу, думати, висловлювати думки, читати,
писати. Всіма цими вміннями дитина має оволодіти в початковій школі. А своєчасно
і міцно сформовані - вони є тим інструментом, що породжує гідність мислителя,
трудівника - підкреслював В. Сухомлинський.
«Навчити дитину вчитися, дати їй
уміння, з допомогою яких вона буде самостійно підніматися із сходинки на
сходинку довгого шляху пізнання - це одне з найскладніших завдань учителя. Саме
у його здійсненні ключ до тієї педагогічної мудрості, оволодіння якою робить
нашу працю творчою», - писав В.Сухомлинський.
Аналізуючи весь комплекс знань, умінь
та навичок, вивчаючи досвід великого вченого -педагога, на своїх уроках я
намагаюся втілити настанови Сухомлинського, без яких неможливо уявити процес
учіння:
•
Постійно розвиваю вміння
спостерігати явища навколишнього світу, виділяти суттєве і
другорядне;
•
Ставлю перед учнями завдання, яке
спонукає їх думати, зіставляти, порівнювати, протиставляти кілька предметів і
явищ знаходити незрозуміле; вчать дивуватися, розрізняти реальне і абстрактне,
робити висновки та узагальнення;
•
Вчу
висловлювати власну думку, довести і захистити її;
•
На
основі вправ з деформованого читання вчу швидко читати ( за В.Едігеєм). добиваюсь від
учнів вільного виразного читання;
•
Формую навички вільного, досить
швидкого, поліграфічного і правильного письма під диктовку. Розвиваю мовне
чуття;
•
Вчу
виділяти логічно закінчені частини у прочитаному, встановлювати взаємозв'язок і
взаємозалежність між ними;
•
Спонукаю знаходити книгу з
питання, яке цікавить учня;
•
Відповідні завдання з
дослідницької та пошукової роботи розвивають в учнів вміння віднаходити
відповідний матеріал до уроку самостійно в різних джерелах
інформації;
•
Велику увагу приділяю розвитку
вміння слухати вчителя і чути його. Доповнювати і підтримувати бесіду на уроці
власними висловлюваннями, міркуваннями;
• Добираю різні форми та методи роботи на
уроці для того, щоб їх слід міцно зберігати в пам'яті, вміти, коли потрібно, ним
користуватися, щоб діти змогли назавжди запам'ятати, постійно застосовувати їх у
розумовій праці.
Мета початкової школи
- не просто давати знання, а
формувати особистість, яка вміє і хоче вчитися, займає позицію активного
суб'єкта діяльності. Учитель має виступати в ролі помічника, організатора
педагогічної взаємодії з учнем, спрямованої на розвиток активності,
самостійності, пізнавальних та творчих здібностей, формування пізнавального
інтересу, який характеризується ініціативністю пошуків, самостійністю учнів у
здобутті знань.
Пізнавальна діяльність є
провідною в діяльності учня. Систематично міцніючи та розвиваючись, пізнавальний
інтерес стає основою позитивного ставлення до навчання, має пошуковий характер.
Внаслідок його впливу у людини постійно виникають питання, відповіді на які вона
сама постійно і активно шукає. При цьому пошукова діяльність школяра
відбувається із захопленням, він відчуває емоційний підйом, радість від удачі.
Крім того, пізнавальний інтерес позитивно впливає не тільки на процес і
результат діяльності, але й на протікання психічних процесів мислення, уяви,
пам'яті, уваги - що під його впливом набувають особливої активності і
спрямованості.
За умови правильної педагогічної
організації діяльності учнів, систематичної і цілеспрямованої виховної
діяльності, пізнавальний інтерес може і повинен стати стійкою рисою особистості
школяра, впливати на його розвиток і формування пізнавальної активності. Під
пізнавальною активністю розуміють досить стійку властивість особистості, що
характеризується таким набором якостей і наявностей пізнавальних потреб, глибоко
осмислених мотивів пізнавальної діяльності, постійним прагненням відкрити якісь
нові для себе знання, способи дій, при цьому передбачається певний рівень
володіння загальними інтелектуальними операціями (аналіз, синтез), формами
логічного мислення (поняття, судження), специфічними для даної дисципліни
методами, прийомами , організовувати свою діяльність, самооцінювати свої
результати.
Найбільші потенційні можливості
для формування пізнавальної діяльності учнів криються в предметах гуманітарного
циклу, передусім в українській мові. Мета і завдання вивчення української мови
полягає в опануванні грамоти, засвоєнні доступного кола знань з мови, у
мовленнєвому розвитку молодших школярів - умінні висловлюватись в усіх доступних
для них формах, типах, стилях мовлення.
Пізнавальні інтереси здійснюються
на двох рівнях: ситуативному та стійкому пізнавальному. При цьому слід мати на
увазі, що стійкий пізнавальний інтерес, розвиваючись, трансформується в
пізнавальну потребу. Тому на уроках української мови спрямовую пізнавальну
діяльність своїх учнів на виконання таких основних завдань, як прищеплення учням
інтересу до
духовних цінностей українського
народу, забезпечення розвитку лінгвістичних знань, потребу в спілкуванні мовою
свого народу.
Для реалізації таких непростих
завдань намагаюся забезпечити привабливість навчального предмету для учнів,
належний його виховний та розвивальний потенціал. Намагаюся, щоб у свідомості
учнів утверджувалися високовартісні якості української мови, зокрема, її
естетична цінність, щоб опанування мовної системи поєднувалося із збагаченням
мовлення учнів новими лексемами, фразеологізмами, крилатими виразами,
граматичними та стилістичними засобами, в результаті чого учні відчули б, що
навчання дає реальні плоди, які виявляються в удосконаленні мовленнєвої
здатності, розвитку мовного чуття.
Вивчення мовних і мовленнєвих явищ
здійснюю на текстовій основі, яка систематично розширює кругозір моїх учнів.
Навчальні тексти відповідають інтересам учнів, містять актуальні для розв'язання
проблеми, а за рівнем складності знаходяться у зоні їхнього найближчого розвитку
і становлять поживу для інтелекту.
Потреби в пізнавальній діяльності
формую через потребу в спілкуванні, що сприяє виникненню різноманітних зв'язків
з оточуючими людьми, зокрема, ровесниками, стимулює обмін знаннями і досвідом,
почуттями, думками. Ця потреба спонукає дитину рахуватися з іншими дітьми,
зважати на їхні думки та оцінки, очікувати схвалення своїх дій та вчинків. Так
поступово виникає і формується життєво важлива потреба в
самоствердженні.
У своїй педагогічній діяльності
при плануванні роботи над вивченням нового матеріалу, завжди використовую
попередній досвід учнів. Для цього на різних етапах уроку застосовую евристичну
бесіду, під час якої учні самостійно приходять до відкриття істини, аналізують,
синтезують, порівнюють поданий матеріал, і нарешті роблять потрібні висновки.
Цей метод частково сприяє організації пошукової діяльності учнів, коли вони
самостійно виконують тільки окремі кроки пошуку, а цілісне розв’язання проблеми
досягається разом з учителем. Евристична бесіда доступна й для учнів слабко
підготовлених, які вчаться мислити, логічно міркувати на зразках, чим вона й
особливо корисна. Реалізація розвивальних функцій бесіди починається з
постановки проблемного питання, яке записую на дошці, і під час обговорення і
вивчення нового матеріалу весь час звертаю увагу школярів на цю проблему. Так
створюю ситуацію потреби в отриманні нових знань.
Часто на своїх уроках практикую створення
проблемних ситуацій, які підвищують активність розумової діяльності учнів і
приводять до більш успішного засвоєння навчального матеріалу. Це відбувається тому, що учні усвідомлюють
те, що знання потрібні не тільки для виконання обов’язку перед вчителем і
батьками, а й через власні інтереси і прагнення до пошуку вирішення поставлених
проблем.
Але лише створення проблемної ситуації
недостатньо для того, щоб зацікавити дітей. Активізувати їх допомагають мені
розважально – пізнавальні засоби, такі як: загадки, завдання на кмітливість,
шаради, що викликають інтерес, розвивають творчу особистість у кожному з них.
Намагаюся доцільно використовувати на уроках ігрові елементи, унаочнювати новий
матеріал, використовую методи ейдетики, асоціації, уважно ставлюсь до успіхів
кожної дитини, вбачаючи у ній неповторність.
Для того, щоб відбулася взаємодія між
пізнанням і засвоєнням нових знань, щоб пізнання було включене у сферу
діяльності школярів, на уроках створюю ситуації, при яких учень повинен
відстоювати свою думку, довести правильність своїх міркувань, аргументувати,
користуючись здобутими знаннями, сперечатись, ставити запитання вчителю й
товаришам, з’ясовувати незрозуміле, рецензувати відповіді однокласників, давати
поради, практикувати вільний вибір завдань, переважно пошукових, здійснювати
самоперевірку, аналіз особистих пізнавальних і практичних дій та включати в свою
діяльність елементи праці, гри, творчу роботу.
Коли того вимагає навчальна тема, на
уроках застосовую метод аналогії, який дає можливість розвивати в дітей логічне
мислення, вміння порівнювати, співвідносити істотні ознаки об’єктів
спостереження на основі аналізу, абстрагування, синтезу. Розвиткові аналогії
сприяють такі вправи, що викликають в учнів асоціації певних явищ, предметів,
почуттів, звичок. Діти водночас у доступній формі роблять нові відкриття .
Використовую елементи асоціативної гри
«Що на що схоже?», «Хто так співає?», «Словесне плетиво».
На уроках читання використовую щойно
прочитаний художній твір для вправляння у асоціативній аналогії. «Підготуйся
розповісти оповідання так, ніби ця подія трапилася з тобою», «Уяви себе на місці
героя , як би вчинив ти?», « Додай своє слово до вже сказаних», « Спробуй
по-своєму закінчити речення, або скласти подібне». Цікаві результати виникають і
при використанні алгоритмічної аналогії («Розкажи
навпаки»)
Наприклад: Змініть одне слово в кожному реченні так, щоб
вийшов опис осіннього вбрання дерев.
Листя на березі зелене. Кетяги зелених
ягід висять на калині.
Евристичну аналогію застосовую
лише з учнями високого рівня знань, тому що завдання, передбачені цим методом,
вимагають високого рівня самостійності мислення, вміння робити здогадки,
припущення.
Одним із успішних методів у розвитку
пізнавальної діяльності є самостійне ознайомлення із новим матеріалом. Він
передбачає самоорганізацію та виконання учнями у взаємозв’язку багатьох
навчальних дій спрямованих на один результат. Самостійно ознайомлюючись з новим
матеріалом за підручником (а інколи задаю і підготувати повідомлення з інших
джерел: енциклопедій, словників, журналів), учні фактично виконують кілька
супідрядних завдань., визначають мету, вичленовують невідоме, зосереджують увагу
на головному, встановлюють послідовність дій, контролюють їх.
Визначаючи матеріал для пошукової
самостійної роботи, виходжу з того, щоб діти добре засвоїли попередній матеріал,
на якому ґрунтується вивчення нового, уважно визначаю спосіб постановки
завдання, послідовність його виконання. Наприклад, якщо пропоную самостійно
опрацювати текст або вправу з підручника, то перед читанням повідомляю мету
роботи, обов’язково ставлю контрольні запитання, завдання, відповіді на які
треба підготувати в процесі самостійної роботи.
Не менш важливу роль у пізнавальній
діяльності мають і дослідницькі завдання, які вимагають від дітей розвинених
пошукових умінь. Дослідження ефективне у більш старшому віці початківців – 3-4
класи.
Дослідницька діяльність базується
на самостійному плануванні ходу роботи, добору матеріалу для спостереження,
дослідів, висловлювань, припущень. Тому в дослідницькому методі працює весь
діапазон пошукових умінь дитини. Учні мого класу залюбки проводять
дослідження.
Наприклад: прочитати речення й поспостерігати, як з’єднані в них
однорідні члени речення, або визначити за зразком яких іменників, поданих у
таблицях, відмінюються іменники, що записані на дошці, зробити
висновок.
Під час дослідницької діяльності учні
вчаться самостійно встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, засвоювати
властивості об’єктів через експериментальне «відкриття».
Добираючи завдання до уроку, завжди
намагаюся зробити їх різноманітними, подати у цікавій формі, дати змогу сильним
учням проявити себе, а слабшим – не загубитися в «юрбі», відчути і свою
значимість, керуючись різнорівневим підходом.
Таким чином, формування досвіду
активної пізнавальної діяльності в атмосфері загального захоплення цікавою
справою не лише має розвивальне значення, а й об’єднує процес навчання і
виховання, стимулює пізнавальні потреби молодших школярів.
